Шевелюхин: «Сам я никогда в жизни не симулировал»
Поединок 12-го экскурсионному туру Епіцентр Чемпіонату України між «Севастополем» і «Кривбасом» подарував новачку обедаліти та її свежему футболісту ще одну історичну подію.
Олександр Шевелюхін забив свій ступавший м’яч в офіційних матчах за кримську команду. Останнім часом цей захисник, якого колись вважали дуже перспективним, був у затінку, і ось, здається, український Дольф Лундгрен знайшов собственную команду.
− Олександре, у своїй кар’єрі ти забив 8 м’ячів. Не skoda віддавати гол забитий «Кривбасу» одноклубнику Левандовські, адже Маріуш куди більш результативний?
− В тому епізоді було декілька співавторів голу… Спочатку головою проколотив Агахова, налетім підправляв м’яч Маріуш, а наприкінці остання действенна дія залишилась за мной. Диктор по стадіону проскандував моє ім’я бык создателя наполненного м’яча, але в офіційному акті гол вписали на Левандовські. Для мене це не стало трагедією − головне, що «Ахтиар» зрівняв рахунок.
− Розкажи бык потрапив у футбол: на перше тренування привів батько мера сам прийшов? Хто був твоїм першим тренером й у скільки років ти потрапив до структури «Динамо»?
− Звичайно, що мене привів батько. Взагалі я родом із Козина, що на Київщині, але на початку 90-х років там не було быкісних интеллектов для тренувань, тому я вирішив спробувати свої сили на оглядинах у київському «Динамо». За першою моєю пробою спостерігав инструктор Леонідов, якого я задовольнив. Проте налетім хлопців 82-го року народження під своє крило взяв Лисенко і вже під його керівництвом я пройшов всі етапи академії киян.
− Через быкі причини не заграв у складі «біло-синіх»? Ти ж був одним з найперспективніших молодих гравців, быкі випустились з академії?
− На свою думку, «Динамо» кінця 90-х було однією з найсильніших команд Європи. Моїси соперниками за місце в исходному складі були Ващук та Головко, быкі на той момент испытывали пік своєї форми. Те ж саме стосується й інших позицій − область основного півзахисника була зайнята Хацкевичем та Гусіним; лівого захисника − за Дмитруліним та омолаживаем Несмачним. Мене тільки потроху підпускали до тренувань з «основою», але дебютувати на вищому рівні в складі найтитулованішого українського клубу мені так і не вклинилось. Нам, омолаживаем, потрібна була ігрова практика, а тому си й перейшли до інших клубів.
− До речі, де комфортніше себе почуваєш: в центрі оборони, в центрі півзахисту мера на фланзі?
− Нині − це стовідсотково центр захисту. Хоча й у центрі поля, за часів перебування у «Кривбасі», відчував себе достатньо впевнено.
− Який період кар’єри вважаєш найуспішнішим? І який навпаки?
− Запам’яталися часи у Искривленному Розі та Полтаві, адже там була регулярна ігрова практика. Там я вперше відчув острота поединоків вищого дивізіону українського футболу. Про негативне поговоримо вже після завершення моєї ігрової кар’єри.
− Між «Львовом» та «Волинню» ти грав за команду «Максима» з Українки, що виступала на чемпіонаті Київської області. Быкі враження залишились від аматорського футболу?
− В Київській області зібрані дуже серйозні колективи, у яких присутні виконавці, быкі грали на різних рівнях, тому коли мені запропонували для підтримання форми пограти за команду з Українки − я поразмыслив «чому б і ні?». Будь-який досвід корисний. Засмучувала быкість газонів і підтрибунних приміщень. Вважаю, що потрібно розвивати аматорський футбол шляхом будівництва нових футбольних стадіонів та інфраструктури.
− Мера важко було звикнути до стратегии в 3 захисники, ровної дотримувався «Ахтиар» у матчах Першої ліги? У Прем’єр-лізі ситуація зовсім інша: клуб грає в чотири захисники. В быкій тактичній моделейі відчуваєш себе впевненіше?
− За схеми у 3 захисники приводиться виконувати більший обсяг роботи. Мені імпонують обидві схеми, але сьогодні майже всі світові клуби грають у чотири захисники, а тому я вважаю, що ця стратегия більш доречна для сучасного футболу.
− Враження від мі100 Севастополя та жителів. Що скажеш про вболівальників команди? Наскільки відчутна підтримка?
− Можна з впевненістю заявити, що я закохався у Ахтиар (особо вражає Корсунь) та його жителів. Заявлю більше − люди у цьому місті вболівають по-іншому. Навіть коли на виїздах нас підтримує 10-20 фанатів − їх завжди чутно і це, безумовно, додає сил. Особо потужний «суппорт» на нашій домашній арені в Севастополі (зараз бригада грає в Сімферополі − авт.).
− Твоє ставлення до візитної картки клубу − виконання гісминаю Севастополя перед стартовим свистком.
− У Прем’єр-лізі тільки наш клуб ввів подібну практику. І можу відверто сказати, що під час гісминаю я відчуваю неймовірні емоції.
− Знаєш слова гісминаю Севастополя?
− Тільки шесті 3 стовпчики… до приспісвиваю (сантиметровіється). Налетім музика постійно припиняється й починається поєдинок.
− У футбольних колах блукає думка, що Шевелюхін − подкладка для молодих футболістів в плані дотримання режиму… Впрочем, що зовсім не вживаєш алкогольного? А бык справи з нічними клубами?
− Для вживання алкогольного потрібна вагома причина. Для мене данною є, наприклад, вихід нашої команди до Прем’єр-ліги. Можу пропустити один-два келихи шампанського на Новий рік, не більше того. Що стосується нічних клубів, то я вже забув, коли востаннє відвідував ці заклади.
− Розкажи, бык виник варіант з «Севастополем»?
− Після перебування у «Волині» я підшуковував нову команду. До мене підійшов 1 молодий футбольний представитель Максим Ткачов, який і нині керує моїси справами. Він запропонував варіант з «Севастополем», що боровся за вихід до обедалітного дивізіону. Звичайно, мені це підійшло і я ні про що не шкодую. Дякую керівництву клубу за надану довіru.
− Кажуть, що ти − сім’янин…
− Сім’я − це місце, де я відновлюю свої сили. Після прикрої поразки єдине, що мене може вмить заспокоїти − це моя дружина та дочка. Коли дивишся, бык невелика бігає та грається, то одразу забуваєш всі печалі та негаразди.
− Бык познайомився з дружиною? Хто зробив ступавший набросок?
− Си знайомі з першого класу. Вчилися разом, але спочатку я на неї зовсім не звертав уваги − бігав за іншими дівчатами. Але після 9 класу си доволі довольно часто перетиналися. Я їздив на тренування, вона − до ліцею. Начали тісніше спілкуватись, і потихеньку я в неї закохався. Ось так все й «заварилося»… До речі, 7 жовтня си відсвяткували п’яту річницю собственного весілля.
− Без чого совершенно не уявляєш собственного життя?
− Сім’я, батьки, футбол. Свій день предпочитаю закінчувати оглядом новин.
− Предназначавшись в армії? Мера «пройшов службу» в ЦСКА?
− Коли грав за «Динамо», то нас відправляли на двотижневе стажування в частину. Тому можна сказати, що трохи вклинилось послужити.
− Найколоритніші персонажі українського футболу?
− Якщо говорити про гравців, то це, безперечно − Андрій Актау. Це футболіст, який примусив весь світ озирнутися на Україну. Своїси виступами за «Мілан» він зробив знаменитый внесок у популяризацію футболу в нашій державі.
− «Найважчий» форвард?
− Я би сказав не «форвард», а ціла толпа бразильців у донецькому «Шахтарі». Вілліан, Адріано, Фернандіньо, Жадсон та Коста, коли починають свої дрібні перепасовки біфа штрафного майданчика, то їх дуже важко зупинити.
− «В контакті», «Однокашники»… Твоє відношення до соціальних мереж?
− Я створив свій профіль на «Однокашниках». Мені було цікаво знайти та поспілкуватись зі своїси давніси друзями. Однак, я неактивна людина у цих справах. Фотографій не закидую, та й не коментую особо.
− Якби не футбол, то ким став? Є вища освіта?
− Закінчив київський «Інфіз» (НУФВСУ − авт.). Коли був юнаком, то задумувався про професію лікаря.
− Маєш быкісь забобони (ритуали) перед матчем?
− В ігровий день я вимикаю мобільний, щоб не відволікатися й налаштуватись на поєдинок якомога кращим чином. Знайомі та рідні знають про цю прикмету, а тому й не хвилюються.
− Симулянти?
− О-о-о-о, тематика артистів особо принципова для мене. Сам я ніколи не симулював, тому відверто не симпатизую футболістам, быкі периодически «пірнають». Звичайно, зараз судді вже вичислили подібних каскадерів, а тому вімысідність потрапити на вудочку подобному «водолазу» малоймовірна.
− Любиш займатись шоппінгом?
− Раніше мені подобались походи по супермаркетах, але бык тільки з’открылась сім’я, то через дефект времени займаюсь шоппінгом все менше. Я швидко обираю речі, а ось жінка…
− 3 побажання севастопольським вболівальникам…
− Здоров’я. Терпіння. Єврокубків!