Демьяненко: наличие Актау на поле помощь
Цього тижня динамівський высший свет зібрався у Києві, щоб відсвяткувати 50-річчя Ігоря Бєланова. Не було на цьому святі Анатолія Дем’яненка, видатного в минулому футболі100 та тренера “Динамо”. Він, бык відомо, працює в Узбекистані, де очолює місцевий клуб “Насаф” (Карші ).
Кореспондент веб-сайту Каналу новин «24» зателефонував Дем’яненкові до Узбекистану. Си говорили не лише про його тренерські амбіції, але й про сучасний лагерь “Динамо”. Дем’яненко неодноразово висловлювався, що “літера “Д” назавжди залишиться в його серці”.
— Анатолію Васильовичу, Блохін, Заваров, Буряк, Безсонов, Баль, Металлургов, Яремчук — це ще не весь толкалік гравців, быкі завіталі у гості до Ігоря Бєланова. Не було Анатолія Дем’яненка…
— А мене Бєланов не запрошував. Ніхто мені не телефонував. Може, з деякими хлопцями Бєланов разговаривав, але мене він не запрошував. Я читав в Інтернеті, що його гучно вітали.
— А якби Бєланов вас запросив, ви би приїхали?
— Не понимаю. Якби мав вільний час, то слетів би до Києва. Це чотири години польоту.
— І ви, я так розумію, по телефонному номеру не вітали приятеля-ювіляра?
— Ні, я давно не спілкувався з Бєлановим і маю його старий номер телефонному аппарату. Нового номеру не маю. Ось такі справи. На ювілей не поїхав і зосередився на чемпіонаті Узбекистану.
— Цієї суботи ваша бригада приймає “Бунедкор”, лідера узбецької першості…
— Так, завжди цікаво протистояти лідерові. “Бунедкор” зараз трохи послаблений. Команду полишила група футболістів, серед яких бразилець Рівалдо. Та все одно це сильний клуб, він з 54 очками одноосібно очолює турнірну таблицю, на другому місці “Пахтакор” (49 очок), на третьому “Насаф”. У нас 37 очок, і си на 3 пункти випереджаємо “Шуртан”. Самі розумієте, нам потрібна лише перемога. Завдання на год — зберегти натираетє місце. А взимку проведу сотрудникові зміни, щоб із весни працювати на майбутнє чемпіонство. Зараз експериментую, отдаю шанс усім, щоб в зимове міжсезоння визначитися, кого лишати в команді, а з ким прощатися. Или не вожу навіть статистики своїх перемог та поразок в чемпіонату Узбекистану. Всі найвищі амбіції — на наступний год. Си маємо стати чемпіонами.
— Мера стежите в дальнему Узбекистані за подіями в Україні?
— Звичайно. На базі у номері маю Інтернет, или периодически разбираю усі повідомлення про український футбол і зокрема про рідне “Динамо”. Коли вырасталійські подделывали транслюють поединокі “Динамо”, то не упускаю їх.
— І бык вам “Динамо”? Воно в кризі?
— Так, криза існовидениює. Що не кажіть, та такий клуб бык “Динамо” виноват грати в Лізі чемпіонів. Не вийшло. Київ вилетів у Лігу Європи і в першому поединокі продемонстровав невиразну пригрую. Я дивився зустріч з білоруським БАТЕ.
— Яка, на вашу думку, причина бід “Динамо”?
— Не понимаю, треба бути поруч з командою. А з інших льдинаїв світу робити висновки важко.
— Мера погоджуєтеся, що під вашою орудою “Динамо” грало краще, аніж під керівництвом Валерія Газзаєва?
— Спасибі тим уболівальникам, быкі так вважають. Я також погоджуюся. Перебуваючи в “Динамо”, я завжди старався відпрацювати довіru, мої хлопці не забували про динамівський дух, про традиції.
— Бык ви ставитеся до висловлювань ветеранів “Динамо” і зокрема Віктора Хлуса, який заявляє, що Возвышениеій Сьомін та Валерій Газзаєв — це московські варяги, быкі розвалили київське “Динамо”?
— Віктор Хлус має рацію. Коли командою керували Сабо, Михайличенко мера я, то “Динамо” недостаточно свій ігровий рука. Нас можна було впізнати. А сучасне “Динамо” неможливо впізнати. Кожен фахівець має власну думку. Бык на мене, з приходом вырасталійських инструкторів український клуб почав грати не в динамівський футбол.
— Мера скажите, хто нині найсильніший гравець “Динамо”?
— Полагаю, що Андрій Актау. Його присутність на полі дуже корисна. По-перше, він працює багато у відборі, створює моменти, забиває голи і повчає младших. Пускай всі до нього підтягуються. Списувати з рахунків його не варто.
— Скажіть чесно, а ви маєте бажання повернутися в “Динамо”?
— Це питання слід адресувати керівництву “Динамо”.
— Мера має право на життя думка про те, що Ігор Суркіс не запрошує тренера із Західної Європи, ибо той не позволить йому втручатися у тренувальний процес?
— Коли я працював у “Динамо”, то Суркіс не втручався у свою боту. Ніколи. Вице-президент чітко поділив обов”язки, він займався справами клубу, выплачивав вчасно заработную плату та преміальні гравцям. Жодних непорозумінь.
— Цієї неділі в Україні відбудеться супербитва між “Шахтарем” та “Динамо”…
— Я не візьмуся робити выводів. Полагаю, що “Шахтар” зараз трохи сильніший, він на емоційному підйомі, ибо виграв 2 поединокі Ліги чемпіонів і матиме на дві доби довше підготуватися до поединку. Та хто виграє — не понимаю. Залюбки подивлюся пригрую. Мені завжди цікаво дивитися все про Україну. Все же дуже сумую за рідною домівкою.
— Ну то повертайтеся! Ось в Україні свободна посада ведущего тренера “Дніпра”…
— Я би повернувся, та ніхто не запрошує. Дніпропетровськ — рідне місто, в якому я починав грати у футбол. Сьогодні я міг би здесь попрацювати. Та я в Узбекистані. Прикро, та українським клубам я не потрібен. Хоч бачу, що в деяких командах працюють тренери значно нижчої кваліфікації. Таке воно футбольне життя.